Внутрішній критик
Чули цей нав’язливий голос у себе в голові, який у будь який момент може з’явитися і вказати на ваші недоліки, невпевненість, недосконалість?
Розказати як інші будуть сміятися над вами, ще сотню разів нагадати про те, що Ви недостатньо намагаєтесь чи недостатньо добре вивчили матеріал, чули його? – тоді ця стаття для Вас!
В психології досить часто зустрічається поняття «внутрішнього критика», та чомусь люди забувають, що у нашому світі все дуально і якщо є внутрішній “критик” – то є і внутрішній «хвалитель», що логічно. Та є одне АЛЕ, якщо критик у нас вже спочатку «вбудований», то внутрішнього «хвалителя» ми поступово самотужки вирощуємо в собі.
Жоден не народжується самокритичним, новонароджена дитинка – це як білий аркуш, вона не думає, що комусь не подобається, їй не соромно якщо вона падає коли вчиться ходити, не лякається вимовляти нові слова, хоча спочатку у неї важко виходить.
Все що трапляється з нами далі є еліментом контакту нашої особистості із соціумом. Живучі в соціумі – ми не можна бути вільним від нього, таким чином треба формувати нові навички, звички, стресостійкість, емоційну пластичність.
Я вам не розкрию таємницю, якщо скажу, що внутрішній “критик” формується ще з дитинства. За Еріком Берном до 6 років у дитини формуються головні патерни поведінки – це те що буде керувати нею все наступне життя. Діти дуже чутливі, подібно губці вони вбирають в себе все що їм демонструють батьки, будь то вербально чи невербально.
Якщо із “внутрішнім критиком” все зрозуміло давайте зосередимось на тому як виховати «внутрішнього хвалителя».
Уявіть себе маленьким, побачте себе дитинкою, стоячим прямо перед собою, візуалізуйте до найменших деталей, а тепер обійміть себе маленького, так щиро і глибоко, скажіть добрі слова: що ви ніколи його не покинете, що він у вас самий гарний і любий, що він розумний чи розумничка, що ви завжди будете поряд і будете оберігати. Ви вже дорослий і зможете як слід попіклуватися про нього.
Вправи на внутрішню дитину потрібно робити не менше 21 дня, вона допоможе заглушити голос “внутрішнього критика” та відчути голос вашого «хвалителя». Ви станете більш стресостійкими, рішучими та спокійними. У дорослому віці ми маємо змогу самостійно додати собі все те, чого були позбавлені в дитинстві.
Ще одна вправа: зробіть собі щоденних хизування, так саме хизування, а не достягнень (хоча одне не виключає іншого); з дитинства нас вчать, що вихвалятися погано. Так, іноді це недоречно, та чи справді це так погано? Вихвалятися порівнюючи себе із тим хто слабшій – так, це знецінення іншого, та вихвалятися своїми досягненнями, уміннями, талантами – це нормально! По більшій мірі кожен переймається за себе і аби вас помітили треба казати, як можна гучніше та яскравіше. Цей щоденний допоможе краще бачити Ваші сильні сторони та змістить фокус уваги.
Виконуючи ці прості дві вправи Ви вже почнете відчувати результат. Цінуйте себе та не забувайте, що Ви у себе єдині!
